/Files/images/zahd/IMG_0454.jpg

Психолог

Деркач Валентина Вікторівна

Дата народження: 13.03.1974 р.
Освіта: вища.
Освітній заклад: в 2001 році закінчила Соціально-педагогічний інститут «Педагогічна Академія», м. Кіровоград
Спеціальність: вчитель початкових класів та практичний психолог в закладах освіти.
Загальний стаж: 23 р.
Педагогічний стаж: 18 р.
Стаж за фахом: 10 р.
Підвищення кваліфікації (Дата, заклад): 1.09.-12.09.2014 р. Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського.

Моє життєве кредо:

Любити те, чим займаєшся, любити тих, хто поруч; безперервно самовдосконалюватися, розвиватися, іти вперед; цінувати й раціонально оцінювати кожну хвилину життя; наповнювати світ позитивом, власноруч створювати гармонію.

Проблема над якою працюю:

«Психологічні особливості емоційно дезадаптованих учнів».

Мета та завдання:

- розпізнання та класифікація стану дитини;
- визначення стресорів – внутрішніх і зовнішніх подразників;
- зняття емоційної напруги;
- зниження негативних емоцій;
- сформувати адекватну самооцінку, навички конструктивної поведінки, контролю негативних емоцій;
- дати учням віру в свої сили та можливості.

Кожен з нас є володарем унікального внутрішнього світу. Ми самі створили його й установлюємо там порядки. Тому тільки ми відповідальні за те, що відбувається в ньому

(Т.В.Воронцова, В.С Пономаренко).

Зважаючи на це, для педагога дуже важливим є потреба допомогти дитині навчитися вправно керувати своїми емоціями, щоб не стати їх рабом. Найніжніша дитяча душа потребує вміння розібратись у цьому шаленому вирі подій, стресів, непорозумінь, агресії, віднайти у своєму серці острівець задоволення, радості, успіху, що має стати домінантою майбутнього життя.

Емоційний розвиток не менш важливий, ніж когнітивний чи фізичний, соціальний чи мовленнєвий, і вимагає від дорослих не меншої уваги і підтримки. Емоції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — складний стан організму, то припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.

Класи емоційних станів

1. Настрій — найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, тривалістю, іноді невизначеністю та неясністю переживань. Виділяють чотири основні причини та обставини, що змінюють настрій:
· органічні процеси (хвороба, втома погіршують настрій; здоров'я, повноцінний сон піднімають настрій):
· зовнішнє середовище (бруд, шум, важке повітря, неприємний колір погіршуючи, настрій;
· чистота, тиша, свіже повітря, затишок піднімають настрій);
· взаємовідносини між людьми (образа, грубість погіршують настрій: привітність, довіра, такт піднімають настрій);
·
. мисленні процеси (образи, в яких відображаються негативні емоції погіршують настрій;·
. образи, в яких відображаються позитивні емоції піднімають настрій:).
2. Пристрасть — виразне, визначене, сильне, глибоке, тривале, усвідомлене емоційне переживання. Воно активізує діяльність людини, підпорядковує собі всі її думки та вчинки, мобілізує на подолання перешкод, на досягнення поставленої мети. Пристрасть до улюбленої справи (наприклад, до спорту, до музики) дозволяє досягти значних успіхів, пристрасть до боротьби (у широкому значенні цього слова) породжує мужність. Однак пристрасть може не лише формувати особистість, але й зруйнувати її (наприклад, пристрасть до азартних ігор, алкоголю, наркотиків).
3. Афект — емоційне переживання, що характеризується різко вираженою інтенсивністю та відносною короткочасністю. Це вже не радість, а захоплення; не і оре, а відчай: не страх, а жах; не гнів, а лють.

За ступенем збудження чи заспокоєння розрізняють:

Стенічні емоції — підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф, страх, злість).
Астенічні емоції — характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).

За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють:

Позитивні емоції— породжуються узгодженням обставин з нормами, що відповідають світогляду цієї особи (задоволення, радість, захват, замилування, самовдоволення, упевненість, задоволеність собою, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, подяка, спокійна совість, полегшення, безпека, каяття, каяття совісті, й ін.).
Негативні емоції — породжуються відхиленням обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини як особистості (горе (скорбота), невдоволення, туга, сум. нудьга, розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жалість, жаль, розчарування, образа, гнів, презирство, обурення, гордість, ворожість, заздрість, ненависть, злість, ревнощі, сумнів, розгубленість, зніяковілість, сором, стид,відраза і т. д.).
Десять фундаментальних емоцій (за К. Ізардом) — не цікавість, радість, здивування, гнів, горе, огида, відраза, страх, сором та вина.
До основних причин незрілості емоційної сфери у дітей з неускладненою олігофренією можна віднести: недостатність інтелекту, ускладнений процес формування соціальних потреб та несприятливі умови виховання. Недостатність інтелекту призводить, тпо-перше, до неадекватності емоційного реагування на ситуації, недоступні розумінню дитини, а. по-друге, до неспроможності усвідомлювати власні емоційні прояви та стани і керувати ними.
Емоційна сфера розумово відсталих учнів, особливо молодших класів. характеризується незрілістю. Діти схильні до недостатньо диференційованих, позбавлених відтінків емоцій. Іноді виникаючі у дитини емоції неадекватні, непропорційні зовнішнім впливам за своєю динамікою. У одних дітей можна спостерігати надмірну легкість та поверховість переживань серйозних життєвих подій, швидкі переходи від одного настрою до іншого, в інших дітей спостерігається надмірна сила та інертність переживань, що виникають через неістотні причини.
Слабкість регуляції почуттів є причиною того, що учні допоміжної школи пізно формуються духовно. У них із запізненням і труднощами формуються гак звані вищі духовні почуття: совість, почуття обов'язку, відповідальності, самовідданості тощо. Такі почуття можуть бути виховані у розумово відсталих дітей. Проте для цього повинна бути проведена спеціальна виховна робота. Під впливом спеціального навчання та виховання притаманні учням допоміжної школи імпульсивні прояви образи, зрілості, радості поступово згладжуються. У дітей з'являється осмислення своїх дій та вчинків, формуються позитивні звички і правильна побутова поведінка. Етапи діяльності психологічної служби з розвитку емоційно-вольової сфери учнів.

Психодіагностична робота:

1.Психодіагностика проблем розвитку та поведінки.
2.Спостереження на уроках, психологічний аналіз уроку.

Аналітична робота:

1.Аналіз зовнішніх проявів і особистостей психологічного стану за даними медичного огляду та результатами психодіагностичних обстежень.
2. Підбір матеріалів та інструментарію для проведення корекційно-розвивальних занять.
3.Аналіз ефективності роботи за результатами проведеної роботи.

Консультативна робота:

1.Проведення очних та заочних (інформаційних) консультацій для педагогів та батьків.
2. Тривалі консультації для педагогів (вчителів, вихователів) про проблемних учнів.

Робота з педагогами:

1. Бесіди з учителями, вихователями.
2. Надання методичних рекомендацій, практичних матеріалів для здійснення індивідуального підходу до дітей, які потребують уваги та підтримки.

Робота з учнями:

1. Первинна бесіда.
2.Психодіагностика, індивідуальна та групова.
3.Проведення корекційно-розвивальних занять.

Поради, щоб контролювати свої емоції

Якщо у тебе поганий настрій, спробуй пригадати приємну подію;

З’ясуй причину свого емоційного стану;

Звернися за допомогою до друзів, батьків або близьких;

Не тримай в собі негативні почуття;

Спробуй пожартувати над собою, скажи:

“Це не варте мого здоров’я”.

Бажаю колегам:

Творити, любити, долати негаразди. Кожна краплина вашої живлющої енергії може врятувати і вилікувати не одну душу.

Отож, давайте ці краплинки дарувати тим, хто так їх потребує!

АЗБУКА ДЛЯ БАТЬКІВ

А – азбуку виховання повинні знати всі батьки

Б – будьте при дітях обережними у своїх вчинках

В – вас запитують – уважно слухайте, дайте відповідь

Г – говоріть із дитиною у зрозумілій для неї формі

Д – дайте можливість дитині виявити самостійність

Є – єдність між педагогами і членами сім’ї – запорука успішного виховання

Ж – життя дитини повинно бути заповненим посильною працею, роботою

З – знайте: основи виховання закладаються з раннього дитинства

І – ігри для дитини – запорука здорового фізичного розвитку

К – корисно знати – любов до дитини має бути поміркованою

Л – любов до землі, рідного краю виховуйте з дитинства

М – мама і мир – найдорожче для дітей

Н – ніколи не говоріть дітям неправду

О – одяг дітей має бути охайним

П – прагніть бути з дітьми завжди справедливими

Р – розмовляйте з дітьми частіше, співайте разом

С – стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас

Т – трудитися дітей навчайте з раннього віку

У – успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім’ї

Ф – фізкультура для дитини повинна стати улюбленим уроком

Х – хай завжди дитина відчуває інтерес до себе

Ц – цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів

Ч – частіше бувайте з дитиною на природі

Ш – шум – ворог здоров’я дитини

Щ – щастя і радість дітей – у ваших руках

Я – якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилась до всіх з любов’ю, самі намагайтесь дотримуватись усіх цих порад.

Поради від соціального педагога

«Як спілкуватися з дитиною»

1. Спілкування на рівних. Рівень очей.

2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

3. Запитувати в дітей поради.

4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

7. Давати посильні доручення - з відомим успіхом.

8. Схвалення взагалі (у цілому).

9. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

10. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

11. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

12. Якщо ви не праві, просіть вибачення.

13. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

14. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

15. 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

16. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

17. Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

«Як спілкуватися з дитиною»

1. Спілкування на рівних. Рівень очей.

2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

3. Запитувати в дітей поради.

4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

7. Давати посильні доручення - з відомим успіхом.

8. Схвалення взагалі (у цілому).

9. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

10. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

11. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

12. Якщо ви не праві, просіть вибачення.

13. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

14. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

15. 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

16. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

17. Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

«Як спілкуватися з дитиною»

1. Спілкування на рівних. Рівень очей.

2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

3. Запитувати в дітей поради.

4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

7. Давати посильні доручення - з відомим успіхом.

8. Схвалення взагалі (у цілому).

9. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

10. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

11. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

12. Якщо ви не праві, просіть вибачення.

13. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

14. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

15. 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

16. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

17. Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

Рекомендації вчителям щодо роботи з дітьми.

  • Хваліть дітей за хорошу поведінку так само, як ви вказуєте на їх помилки – так можна виховати у дитини почуття відповідальності і слухняності.
  • Розмовляйте з дітьми тоном поваги і співробітництва.
  • Старайтеся уникати пустих погроз, демонструйте своє бажання мирно розв’язувати проблеми.
  • Пам’ятайте, що ви є для дитини зразком правильної поведінки.
  • Залучайте дитину до процесу прийняття рішення.
  • Систематично проводьте бесіди з проблеми насильства над дітьми.
  • Використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.
  • Перш за все дитині треба пояснити негативну сторону її вчинку і пояснити так, щоб, не дивлячись на вік, вона зрозуміла і зробила правильні висновки.



Кiлькiсть переглядiв: 547